ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ПУБЛІЧНИХ “КРИТИКІВ ПУТІНА"?
ДОСЛІДЖЕННЯ:
наскільки опозиційні публічні росіяни та медіа є корисними для України в інфополі
У рамках цього дослідження були проаналізовані люди та медіа, які публічно не є частиною російської пропаганди. У Росії їх зараховують до «лібералів», а в Україні та Заході — до «хороших росіян».
Загалом проаналізовано висловлювання щодо України (2014-2022 роки) 91 публічного росіянина та публікації у дев’яти російських медіа, які позиціюють себе як опозиційні до режиму Путіна.
Список не є вичерпний і не є рейтингом. Він є ілюстрацією, яка покликана показати українцям та іноземцям, наскільки публічна позиція відомих росіян, які критикують Путіна, насправді підсилює/послаблює позицію України. Тобто:
-
Чи транслює людина/медіа тези російської пропаганди (свідомо чи ні)?
-
Чи відстоює людина/медіа позицію, яка наближає українську перемогу?
-
Наскільки людина/медіа послідовно транслюють позицію?
Одна з цілей цього дослідження змінити дискурс в українському суспільстві з «хороші росіяни» в «корисні дії росіян». Якщо є дії/висловлювання росіян, які наближають нас до перемоги – це корисні дії для України.
Проте одна конкретна корисна дія не може нівелювати інші висловлювання, які дублювали російську пропаганду чи суперечать інтересам України у війні з Росією. На жаль, для українського суспільства одне гучне висловлювання про підтримку України, може затьмарити низку висловлювань/дій цієї людини, які шкодять Україні чи дезорієнтують українців. Та навпаки.
Публічні росіяни та російські медіа насамперед є російськими. Закономірно, на перше місце вони ставлять саме російські інтереси. Відповідно, їх присутність в українському інформаційному полі першочергово переслідує інтереси Росії чи їхні власні.
Хто був Об’єктом дослідження?
Список зі 100 публічних людей та медіа формувався на основі їхньої цитованості/обговорюваності в українському та іноземному інфопросторах. Він складається з публічних людей та «ліберальних» медіа, які публічно критикують Путіна та його режим. За що в різні періоди українці називали їх «хорошими». Тобто зараховували до прихильників України.
Оскільки критерій «хороший росіянин» є суб’єктивною категорією, то у вибірку дослідження для порівняння були включені Артемій Лебедєв, Олег Кашин та Тетяна Толстая, які системно транслюють російські пропагандистські меседжі (хоча і висловлювалися проти повномасштабної війни). Це зроблено для порівняння: наскільки їхні (протилежний прояв «хороших») меседжі збігаються з меседжами тих росіян, яких українці переважно відносять до категорії «хороших».
Також для порівняння у список були включені Сергій Лозниця, Олександр Роднянський та Юрій Швець, які постійно комунікують на українську та російську аудиторії. Хоча перші дві особи підкреслюють факт приналежності до громадянства України, коло їхніх професійних інтересів переважно пов'язаний з Росією.
Також для порівняння у список медіа було включене “Настоящее время”.
Ініціатива з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» у майбутньому планує оновлювати та доповнювати список.
Ремарка:
у рамках цього дослідження ми не аналізували, чи у людини зараз є російський паспорт. До уваги бралася системна робота на російськомовну аудиторію та значний вплив на неї (цитованість, охоплення, авторитет)
ЧИ КОРИСНІ ДІЇ ПУБЛІЧНИХ “КРИТИКІВ ПУТІНА”?
.png)
Що ми аналізували?
У дослідженні ми проаналізували, наскільки публічні висловлювання Об’єктів, які поширювалися/поширюються в українському чи іноземному інформаційному полі відповідають українським інтересам. Тобто допомагають наблизити українську перемогу. До уваги бралися, як суть висловлювань, так і послідовність позиції.
Публічною позицією вважалась позиція на онлайн-платформах:
-
висловлювання на своїх сторінках у соціальних мережах (у тому числі дискусії у коментарях під дописами);
-
висловлювання у ЗМІ (у тому числі на YouTube-каналах чи інших майданчиках блогерів / медіа в соціальних мережах).
Ремарка:
якщо позиція Об’єкта дослідження була висловлена поза онлайн-платформами, то вона не потрапила в аналіз.
Пошук висловлювань максимально наслідував дії пересічного користувача інтернету, який/-яка не мають доступу до професійних систем моніторингу.
Тобто, якщо українець чи росіянин захоче знайти інформацію про конкретну публічну людину чи медіа, то що він зможе знайти з допомогою пошуковика Google.
Ремарка:
у цьому дослідженні пошук відбувався з території України. Різниця видачі пошуковою системою інформації за різною географією у дослідженні не врахована.
П’ять ключових питань, за якими ми аналізували публічну позицію Об’єктів:
«Війна з 2014 року — це війна?»
-
Визнання збройної агресії Росії проти України, ідеологічної, фінансової, організаційної та військової підтримки з боку кремля — «так».
-
Визнання провини/агресії Росії, поєднане з вживанням термінів «ополченці», «сепаратистські республіки», «ДНР» та «ЛНР», що підкреслює існування їх як самостійних суб'єктів політики — «немає чіткої позиції».
-
Позиціювання збройної агресії як «громадянської війни», бажання населення ОРДЛО відділитись — «ні».
«Крим є невід'ємною частиною України?»
-
Визнання півострова незаконно окупованим, таким що належить Україні та має бути їй повернений — «так».
-
Визнання збройної агресії Росії проти України з подальшою анексією півострова, але поєднання це з твердженнями про «історичну російськість Криму», провину України, яка не захистила населення, яке хотіло «приєднання» до Росії, або закликами провести повторний референдум, аби зробити півострів незалежним/підконтрольним обом країнам — «немає чіткої позиції», або «ні», в залежності від кількості та інтенсивності попередніх публічних заяв.
-
Визнання Криму історично російським, виправдання його окупації з різних причин, або заяви про те, що півострів не може бути відданий, адже де-факто він вже територія РФ — «ні».
«Війна 2022 — це війна?»
-
Однозначне визнання війни — війною, не використання терміну «спецоперація» — «так».
-
Засудження війни як явища, але не країни-агресора, позиція «за мир» — «немає чіткої позиції».
-
Вживання терміну «спецоперація», «конфлікт» — «ні».
«Росія — це агресор?»
-
Визнання абсурдності т.зв. підстав для вторгнення та повне покладання вини на Росію — «так».
-
Замовчування ролі Росії, просто позиціювання «ні війні» — «немає чіткої позиції».
«Візи росіянам скасовувати?»
-
Скасовувати — «так».
-
Просто констатування факту, що їх можуть анулювати, або ж позиція «залишити» їх для окремої групи росіян: опозиціонерів, що давно виступають проти Путіна — «немає чіткої позиції».
-
Визнання, що українці мають право це вимагати, але ствердження, що це буде не ефективно, підсилить Путіна, є виявом «русофобії», «шовінізму» — «ні».
ВАЖЛИВО:
якщо людина є публічною, активно та регулярно з’являється в інфопросторі, але не має позиції щодо одного із ключових питань або ж має «не чітку» позицію — це є зменшувальним фактором її корисності для України.
ВАЖЛИВО:
ця таблиця є лише частиною оцінки Об’єкта дослідження. Окрім ключових питань, представлених в таблиці, досліджувались й висловлювання суб’єктів з інших важливих для України питань (про це детальніше далі). Таким чином, навіть наявність позитивних оцінок за ключовими критеріями не є гарантією того, що інші дії/висловлювання людини були/є корисними для України.
Наприклад: Артемій Троїцький має 4 з 5 позитивних оцінок за основними критеріями (визнає анексію Криму, російсько-українську війну з 2014 року, повномасштабну агресію Росії з 24 лютого 2022 року) та одну — «позицію не виявлено», що стосувалась потреби заборони віз росіянам. Але при цьому має загальну оцінку «Швидше корисний для України в інфополі». Адже поруч з попередніми принциповими позиціями він заперечує ідею колективної відповідальності росіян, негативно ставиться до такзваного «кенселингу» російської культури і тд.
Окрім ключових питань ми аналізували публічні висловлювання Об’єктів за період 2014-2022 років у таких векторах:
-
визнання незалежності та суверенітету України;
-
визнання/критика/викривлення історії України/мови і т. д.;
-
ставлення до Помаранчевої революції;
-
ставлення до Революції Гідності;
-
визнання Криму українським та засудження анексії, «правдивість референдуму»/історична справедливість/повернення до складу України (у т. ч. висловлювання щодо кримських татар);
-
визнання війни — війною, яку розпочала та веде Росія проти України з 2014 року;
-
засудження війни;
-
ставлення до Путіна;
-
ставлення щодо «руского міра»;
-
ставлення до російської імперськості;
-
ставлення до Голодомору;
-
ставлення до війн, які розпочала Росія;
-
реальна (не на словах) допомога українським біженцям/військовим/військовополоненим і т. д.;
-
підкреслено вживає «на Україні»;
-
чи є людина в базі Миротворця;
-
вживання штампів російської пропаганди;
-
заклик припинити санкції;
-
артикулювання «Путін у всьому винен, а росіяни не винні»;
-
заклик пробачити росіянам;
-
заклики до українців переходити на російську мову/не «кенсилити» російську культуру тощо;
-
артикулювання «росіяни нічого не можуть зробити»;
-
чи була людина в ефірах федеральних каналів/медіа?
-
чи брали участь в офіційних заходах/отримувала нагороди/підписувала пропагандистські листи підтримки тощо?
-
чи співпрацювала з Путінським режимом?
-
чи були факти переслідувань/ув'язнення/участі у протестах?
-
чи дає людина поради українцям як жити — позиція старшого брата?
-
співпраця/дружба з російськими пропагандистами/представниками режиму;
-
артикулювання «братські народи»;
-
артикулювання «єдина культура»/«ми будемо разом щасливо жити»;
-
артикулювання «велика російська культура та маленька українська»;
-
підкреслення величності Росії та «загнивання» заходу;
-
заклики до будь-кого спільного існування/життя Росії та України;
-
позитивне ставлення/ностальгія за СРСР/Сталіним і т.д.;
-
підтримка «побєдобєсія» по Другій світовій війні.
Аналіз висловлювань Об’єктів дослідженн проводився у такі етапи:
-
Аналітики збирали первинну інформацію — цитати.
-
Супервізори перевіряли їх на коректність та повноту пошуку.
-
Роботу Супервізорів перевіряли у три етапи три інших супервізори.
Багаторівневий аналіз був необхідним, щоб мінімізувати суб’єктивну оцінку висловлювань. Вона мінімізована, проте не зведена до нуля (це якісне дослідження).
Якщо ви побачили помилку в аналізі чи володієте додатковою інформацією (з публічних джерел), будь ласка, надсилайте її на e-mail: inforulesua@gmail.com. У випадку, якщо інформація підтвердиться, ми відкоригуємо дані.
Команда проєкту
Дослідження проведене ініціативою з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» та платформою «Аналізуй»
Команда проєкту:
Головний супервізор - Анна Лоза. Супервізори - Валентина Бикова та Софія Соколова.
Аналітики: Анна Повх, Аліна Смишляк, Альона Нестеренко, Наталія Біда, Григорій Костецький.
Менеджери проєкта: Оксана Мороз (“Як не стати овочем”) та Олександра Бабенко (“Аналізуй”).